by UNA | Feb 22, 2019 | Uncategorized
Редакційна, 19 лютого 1994 року.
Коли 100 років тому з ініціятиви ,.Свободи“ постав, як братська допомогова установа, Український Народний Союз, засяг його зацікавлення і праці охоплював буквально всі ділянки життя тодішньої української громади в Америці. Український Народний Союз перший почав видавати цілий ряд самоосвітніх книжечок бібліотеки „Просвіта“, як і серію англомовних творів з інформаціями про Україну, її народ, історію і культуру. Той же Союз організував хори й аматорські театральні вистави, як і став першою установою, що дбала про покращання економічного стану бідного суспільства, але в той чам час дбав теж. щоб на Версальську мирову конференцію, що закінчувала Першу світову війну, вислати відсіль українську делеґацію, щоб за кулісами діяти у користь України.
Піонери УНСоюзу здавали собі справу з величезних вимог тодішнього часу, коли була ще незорена нива українського поселення на цьому континенті, і з величезних труднощів, які чекають на шляху організування тієї молодої громади. Тому з ініціятиви Українського Народного Союзу постав Злучений Український Американський Допомоговий Комітет (ЗУАДК), авторизована державою українська установа, яка відіграла історичну ролю в переселенні з Европи десяток тисяч українських втікачів, жертв Другої світової війни, які рятували життя від большевицької сарани, що наступала зі Сходу.
І щойно з приїздом до Америки тієї нової хвилі українських іміґрантів пішла вже швидким ходом диференціяція життя і творчости українського суспільства в Америці. Щойно тоді постали окремі установи й організації, які перебрали на себе тягар праці в ділянках економіки і культури: постали українські щадниці й кооперативні банки, постали школи при церквах, виростали народні доми, відродилося на американському ґрунті Наукове Товариство їм. Шевченка, постала Українська Вільна Академія Наук, згодом постали такі перлини української культури, як Український Науковий Інститут при Гарвардському Університеті й Український Інститут Америки у Ню-Йорку. Постали музеї, заснувались великі хори й театр з професійними силами, спортові товариства, жіночі і молодечі організації.
А втім Український Народний Союз ні трохи не втратив на значенні і впливах від отієї нової мережі українських установ і організацій. Навпаки: Український Народний Союз став неначе „шапкою“ для всієї тієї вже здиференціонованої громади, став справжнім Батьком-Союзом. Став ним і є ним по нинішній день. Стрижнем Українського Народного Союзу було і є – українство. Членська грамота УНСоюзу є виказкою приналежности до української спільноти в Америці. Колишній головний редактор „Свободи“ д-р Лука Мишуга став ідеологом не тільки цього українського щоденника і УНСоюзу. але ідеологом української громади в діяспорі, бо його концепція ,,двох батьківщии” помогла зберегти в різних державах світу вірних Україні патріотів та водночас льояльних громадян даних країн із власними конституціями і власними правними ладами.
Час не стоїть на місці. Процес природної асиміляції до чужомовного оточення можна припинювати, але неможливо зліквідувати. Українська діяспора корчиться, бо й природний приріст менший, як відхід у засвіти. Відродження української соборної демократичної держави зелектризувало всю діяспору, зокрема українські громади в Америці та Канаді. I знову Український Народний Союз опинився у проводі безпосередніх зв’язків, двосторонніх відвідин та допомогової акції для різних культурно-харитативних цілей. Із усіх установ усієї української діяспори найбільш відомий в Україні Український Народний Союз і нема такого видатного діяча України, який, відвідуючи Америку, не відвідав би Головну Канцелярію УНСоюзу та редакції „Свободи“ й „Українського Тижневика“.
Впродовж минулих 100 літ приходилося УНСоюзовІ переживати різні, інколи дуже важкі, коротші й довші епізоди. Згадати б, наприклад час великої економічної депресії за президентури Герберта Гувера, чи час протиукраїнської нагінки ворожих нам сторін. УНСоюз переборював усі ті труднощі і привик, що на довгому життєвому шляху стрічається і терня І колючки.
Невідомо, хто назвав УНСоюз „Українською Заморською Твердинею“, але ця назва правильна. Встоялася ця твердиня впродовж різних негод і встоїться у майбутньому – на службі великій українській нації, на службі українській спільноті на цій землі та у розумінні однаково прав, як і обов’язків супроти американської великодержави, яка дала нам можливість не тільки матеріяльно жити і плекати рідну культуру й рідні економічні установи, але й залишатися у найтіснішому духовому зв’›язку з українським материком, з батьківщиною наших батьків і прадідів.
by UNA | Feb 22, 2019 | Uncategorized
Редакційна, 20 лютого 2004 року.
22 лютого виповнюється 110 років від дня заснування Українського Народного Союзу. Неможливо не схвилюватися, подумавши, що ця подія сталася ще в XIX ст., бо ж тепер ми живемо вже в XXI! І не випадково вона припала саме на цей день, а не на інший: дата 22 лютого має подвійне ідейне звучання, адже це день народження першого Президента Америки Джорджа Вашінґтона, з іменем якого пов’язані засади людських прав і свобод, на котрих засноване американське суспільство. Водночас ці демократичні засади відкривали перед першими еміґрантами з України можливість об’єднати зусилля, розпочати організоване і надзвичайно важливе за змістом громадське життя, передусім в ділянці матеріяльної і духовної взаємодопомоги.
„Як є потрібна для риби вода, для птаха – крила, як спраглому – криниця, як голодному – хліб, як, нарешті, кожному треба повітря, так само і для нас, розсіяних тут українців, треба народної організації, тобто такого братства, такого всенародного товариства, до котрого кожен українець, де б він не був, де б і далеко не жив, повинен до цього братства, до цієї великої української родини, фамілії, належати”, – писав наприкінці 1893 року перший головний редактор „Свободи” о. Григорій Грушка.
І коли 1 березня 1894 року газета повідомила про установчі збори у Шамокіні 22 лютого і про їхній історичний результат – заснування української допомогово-братської організації, то цей небуденний заголовок газетної статті – „Совершишася!” – означав зматеріялізування і на вільній землі Вашінґтона найдорожчої з усіх українських ідей – ідеї загальнонаціональної і загальнохристиянської солідарности.
Потрапивши в умови свободи, наші люди не тільки перемогли всі іміґрантстькі труднощі і встояли на ногах, але при цьому виявили надзвичайно цінні прикмети – здатність до об’єднання, до взаємодопомоги, до активного культурного і духовного життя, до свідомого відповідального збереження своєї національної ідентичности, рідної культури, і водночас – до свідомого і відповідального засвоєння культури країни, котра їх прийняла. Ріст і розвиток УНСоюзу – це невпинний і послідовний ріст і розвиток нашої людини і нашої громади.
110 років діяльности УНСоюзу – це довга дорога, вимощена суспільно-корисними справами. „Єдина українська установа породила, виплекала і пустила в люди, стільки зорганізованого доробку, що його годі навіть перечислити. А тому, коли хтось із нас появлявся вперше в цьому вавилонському граді, Ню-Йорку, негайно квапився побувати за Гудзоном, сподіваючись знайти там і торкнутися власними руками тієї Мекки української – УНС… Можливо, в цілості плянетарного засягу ці три літери, УНС, займають непомітне місце, їх не знайдете у популярних енциклопедіях, але з якоїсь іншої, інтимнішої точки зору ця інституція таїть в собі великий, шляхетно-повчальний зміст чи не найскладніших людських проблем нашого збентеженого світу”, – писав ще 30 років тому Улас Самчук.
Життя людське ніколи не обходиться без проблем, тим більше життя еміґрантське, як тепер кажуть, діяспорне. Тут важливо мати на щось спертися, і УНСоюз був саме такою надійною опорою у фінансовому і національно-громадському, людсько-братському розумінні. Були легші, успішніші часи, були й тяжчі, були й дуже тяжкі, якщо згадати повоєнну нагінку всіх лівацько-проросійських сил Америки на американське українство і конкретно на УНСоюз як провідну його організацію, але ця опора, фінансово-зебезпеченева і моральна, не впала і навіть не захиталася, на демократичних принципах гуртуючи громаду і в той самий час твердо виступаючи в обороні українського народу та його невід’ємного права на волю і незалежність. Предметом нашої гордости є, що ця праця не лише історія – вона продовжує бути щоденною дійсністю.
by UNA | Feb 22, 2019 | Announcements
Редакційна, 21 лютого 2014 року.
22 лютого відзначатиме своє 120-річчя Український Народний Союз – найстарша і найбільша братська, забезпеченево-допомогова організація у Північній Америці.
У 1894 році розрізнені острівці українства‚ зокрема найбільший з них – Братство свв. Кирила і Методія – злилися в Український (тоді він називався – Руський) Народний Союз. Тисячі іміґрантів з України‚ неймовірно тяжко працюючи у вугільних копальнях Пенсильванії, не мали грошей, щоб покрити видатки на похорони своїх товаришів, котрі‚ на жаль‚ нерідко гинули у шахтах. Отож початки УНСоюзу, можна сказати, лежать глибоко у вугільних шахтах Пенсильванії.
Львівський Митрополит Сильвестер Сембратович вислав до Америки о. Івана Волянського, який разом з дружиною осів у містечку Шенандоа, в Пенсильванії, де відслужив 19 грудня 1884 pоку перше богослуження, організував першу українську парохію, першу українську церкву.
У 1890 році приїхав з Галичини о. Григорій Грушка, який перший почав об’їздити українські оселі й заохочувати іміґрантів будувати свої церкви. Сам він осів у Джерзі Ситі, Ню-Джерзі, де 15 вересня 1893 року заснував газету „Свобода“, яка стала ініціятором створення УНСоюзу. Вже в перших числах газети оприлюднено потребу негайного заснування української народної організації, яка перебрала б провід у житті заробітчан. Таким чином постав 22 лютого 1894 року теперішній УНСоюз.
Сьогодні‚ оглядаючись на минуле з висоти 120 років‚ бачимо‚ що за цей час створено розгалужену і водночас чітку організаційну структуру у вигляді окремих відділів, які доступні для усієї українсько-американської та українсько-канадської громади. УНСоюз видає два тижневики, „Свободу“ і „The Ukrainian Weekly“. Створено Центр української спадщини на гірській оселі – „Союзівці“, яка стала символом української громади в діяспорі. УНСоюз надає стипендії українським студентам, допомагає Острозькій академії, здійснює інші благодійні акції.
Про професійний і громадсько-братський рівень УНСоюзу добре свідчить та обставина‚ що коли багато фінансових установ у США занепали після обвалу фондового ринку 2008 року, УНСоюз у цих дуже конкурентних, динамічних та постійно змінних умовах надійно захистив своїх членів і запевнив їхнє стабільне майбутнє.
УНСоюз безперервно розвивається‚ щоб і надалі відповідати сучасним вимогам, щоб наші діти та діти наших дітей знали й усвідомлювали історичну вартість цієї організації, котра була така важлива в побудові українсько-американської громади. „УНСоюз і громада – друзі на все життя“ – це гасло залишається дороговказом УНСоюзу.
