by UNA | Feb 22, 2019 | Uncategorized
Редакційна, 19 лютого 1994 року.
Коли 100 років тому з ініціятиви ,.Свободи“ постав, як братська допомогова установа, Український Народний Союз, засяг його зацікавлення і праці охоплював буквально всі ділянки життя тодішньої української громади в Америці. Український Народний Союз перший почав видавати цілий ряд самоосвітніх книжечок бібліотеки „Просвіта“, як і серію англомовних творів з інформаціями про Україну, її народ, історію і культуру. Той же Союз організував хори й аматорські театральні вистави, як і став першою установою, що дбала про покращання економічного стану бідного суспільства, але в той чам час дбав теж. щоб на Версальську мирову конференцію, що закінчувала Першу світову війну, вислати відсіль українську делеґацію, щоб за кулісами діяти у користь України.
Піонери УНСоюзу здавали собі справу з величезних вимог тодішнього часу, коли була ще незорена нива українського поселення на цьому континенті, і з величезних труднощів, які чекають на шляху організування тієї молодої громади. Тому з ініціятиви Українського Народного Союзу постав Злучений Український Американський Допомоговий Комітет (ЗУАДК), авторизована державою українська установа, яка відіграла історичну ролю в переселенні з Европи десяток тисяч українських втікачів, жертв Другої світової війни, які рятували життя від большевицької сарани, що наступала зі Сходу.
І щойно з приїздом до Америки тієї нової хвилі українських іміґрантів пішла вже швидким ходом диференціяція життя і творчости українського суспільства в Америці. Щойно тоді постали окремі установи й організації, які перебрали на себе тягар праці в ділянках економіки і культури: постали українські щадниці й кооперативні банки, постали школи при церквах, виростали народні доми, відродилося на американському ґрунті Наукове Товариство їм. Шевченка, постала Українська Вільна Академія Наук, згодом постали такі перлини української культури, як Український Науковий Інститут при Гарвардському Університеті й Український Інститут Америки у Ню-Йорку. Постали музеї, заснувались великі хори й театр з професійними силами, спортові товариства, жіночі і молодечі організації.
А втім Український Народний Союз ні трохи не втратив на значенні і впливах від отієї нової мережі українських установ і організацій. Навпаки: Український Народний Союз став неначе „шапкою“ для всієї тієї вже здиференціонованої громади, став справжнім Батьком-Союзом. Став ним і є ним по нинішній день. Стрижнем Українського Народного Союзу було і є – українство. Членська грамота УНСоюзу є виказкою приналежности до української спільноти в Америці. Колишній головний редактор „Свободи“ д-р Лука Мишуга став ідеологом не тільки цього українського щоденника і УНСоюзу. але ідеологом української громади в діяспорі, бо його концепція ,,двох батьківщии” помогла зберегти в різних державах світу вірних Україні патріотів та водночас льояльних громадян даних країн із власними конституціями і власними правними ладами.
Час не стоїть на місці. Процес природної асиміляції до чужомовного оточення можна припинювати, але неможливо зліквідувати. Українська діяспора корчиться, бо й природний приріст менший, як відхід у засвіти. Відродження української соборної демократичної держави зелектризувало всю діяспору, зокрема українські громади в Америці та Канаді. I знову Український Народний Союз опинився у проводі безпосередніх зв’язків, двосторонніх відвідин та допомогової акції для різних культурно-харитативних цілей. Із усіх установ усієї української діяспори найбільш відомий в Україні Український Народний Союз і нема такого видатного діяча України, який, відвідуючи Америку, не відвідав би Головну Канцелярію УНСоюзу та редакції „Свободи“ й „Українського Тижневика“.
Впродовж минулих 100 літ приходилося УНСоюзовІ переживати різні, інколи дуже важкі, коротші й довші епізоди. Згадати б, наприклад час великої економічної депресії за президентури Герберта Гувера, чи час протиукраїнської нагінки ворожих нам сторін. УНСоюз переборював усі ті труднощі і привик, що на довгому життєвому шляху стрічається і терня І колючки.
Невідомо, хто назвав УНСоюз „Українською Заморською Твердинею“, але ця назва правильна. Встоялася ця твердиня впродовж різних негод і встоїться у майбутньому – на службі великій українській нації, на службі українській спільноті на цій землі та у розумінні однаково прав, як і обов’язків супроти американської великодержави, яка дала нам можливість не тільки матеріяльно жити і плекати рідну культуру й рідні економічні установи, але й залишатися у найтіснішому духовому зв’›язку з українським материком, з батьківщиною наших батьків і прадідів.
by UNA | Feb 22, 2019 | Uncategorized
Редакційна, 20 лютого 2004 року.
22 лютого виповнюється 110 років від дня заснування Українського Народного Союзу. Неможливо не схвилюватися, подумавши, що ця подія сталася ще в XIX ст., бо ж тепер ми живемо вже в XXI! І не випадково вона припала саме на цей день, а не на інший: дата 22 лютого має подвійне ідейне звучання, адже це день народження першого Президента Америки Джорджа Вашінґтона, з іменем якого пов’язані засади людських прав і свобод, на котрих засноване американське суспільство. Водночас ці демократичні засади відкривали перед першими еміґрантами з України можливість об’єднати зусилля, розпочати організоване і надзвичайно важливе за змістом громадське життя, передусім в ділянці матеріяльної і духовної взаємодопомоги.
„Як є потрібна для риби вода, для птаха – крила, як спраглому – криниця, як голодному – хліб, як, нарешті, кожному треба повітря, так само і для нас, розсіяних тут українців, треба народної організації, тобто такого братства, такого всенародного товариства, до котрого кожен українець, де б він не був, де б і далеко не жив, повинен до цього братства, до цієї великої української родини, фамілії, належати”, – писав наприкінці 1893 року перший головний редактор „Свободи” о. Григорій Грушка.
І коли 1 березня 1894 року газета повідомила про установчі збори у Шамокіні 22 лютого і про їхній історичний результат – заснування української допомогово-братської організації, то цей небуденний заголовок газетної статті – „Совершишася!” – означав зматеріялізування і на вільній землі Вашінґтона найдорожчої з усіх українських ідей – ідеї загальнонаціональної і загальнохристиянської солідарности.
Потрапивши в умови свободи, наші люди не тільки перемогли всі іміґрантстькі труднощі і встояли на ногах, але при цьому виявили надзвичайно цінні прикмети – здатність до об’єднання, до взаємодопомоги, до активного культурного і духовного життя, до свідомого відповідального збереження своєї національної ідентичности, рідної культури, і водночас – до свідомого і відповідального засвоєння культури країни, котра їх прийняла. Ріст і розвиток УНСоюзу – це невпинний і послідовний ріст і розвиток нашої людини і нашої громади.
110 років діяльности УНСоюзу – це довга дорога, вимощена суспільно-корисними справами. „Єдина українська установа породила, виплекала і пустила в люди, стільки зорганізованого доробку, що його годі навіть перечислити. А тому, коли хтось із нас появлявся вперше в цьому вавилонському граді, Ню-Йорку, негайно квапився побувати за Гудзоном, сподіваючись знайти там і торкнутися власними руками тієї Мекки української – УНС… Можливо, в цілості плянетарного засягу ці три літери, УНС, займають непомітне місце, їх не знайдете у популярних енциклопедіях, але з якоїсь іншої, інтимнішої точки зору ця інституція таїть в собі великий, шляхетно-повчальний зміст чи не найскладніших людських проблем нашого збентеженого світу”, – писав ще 30 років тому Улас Самчук.
Життя людське ніколи не обходиться без проблем, тим більше життя еміґрантське, як тепер кажуть, діяспорне. Тут важливо мати на щось спертися, і УНСоюз був саме такою надійною опорою у фінансовому і національно-громадському, людсько-братському розумінні. Були легші, успішніші часи, були й тяжчі, були й дуже тяжкі, якщо згадати повоєнну нагінку всіх лівацько-проросійських сил Америки на американське українство і конкретно на УНСоюз як провідну його організацію, але ця опора, фінансово-зебезпеченева і моральна, не впала і навіть не захиталася, на демократичних принципах гуртуючи громаду і в той самий час твердо виступаючи в обороні українського народу та його невід’ємного права на волю і незалежність. Предметом нашої гордости є, що ця праця не лише історія – вона продовжує бути щоденною дійсністю.
by UNA | Feb 22, 2019 | Announcements
Редакційна, 21 лютого 2014 року.
22 лютого відзначатиме своє 120-річчя Український Народний Союз – найстарша і найбільша братська, забезпеченево-допомогова організація у Північній Америці.
У 1894 році розрізнені острівці українства‚ зокрема найбільший з них – Братство свв. Кирила і Методія – злилися в Український (тоді він називався – Руський) Народний Союз. Тисячі іміґрантів з України‚ неймовірно тяжко працюючи у вугільних копальнях Пенсильванії, не мали грошей, щоб покрити видатки на похорони своїх товаришів, котрі‚ на жаль‚ нерідко гинули у шахтах. Отож початки УНСоюзу, можна сказати, лежать глибоко у вугільних шахтах Пенсильванії.
Львівський Митрополит Сильвестер Сембратович вислав до Америки о. Івана Волянського, який разом з дружиною осів у містечку Шенандоа, в Пенсильванії, де відслужив 19 грудня 1884 pоку перше богослуження, організував першу українську парохію, першу українську церкву.
У 1890 році приїхав з Галичини о. Григорій Грушка, який перший почав об’їздити українські оселі й заохочувати іміґрантів будувати свої церкви. Сам він осів у Джерзі Ситі, Ню-Джерзі, де 15 вересня 1893 року заснував газету „Свобода“, яка стала ініціятором створення УНСоюзу. Вже в перших числах газети оприлюднено потребу негайного заснування української народної організації, яка перебрала б провід у житті заробітчан. Таким чином постав 22 лютого 1894 року теперішній УНСоюз.
Сьогодні‚ оглядаючись на минуле з висоти 120 років‚ бачимо‚ що за цей час створено розгалужену і водночас чітку організаційну структуру у вигляді окремих відділів, які доступні для усієї українсько-американської та українсько-канадської громади. УНСоюз видає два тижневики, „Свободу“ і „The Ukrainian Weekly“. Створено Центр української спадщини на гірській оселі – „Союзівці“, яка стала символом української громади в діяспорі. УНСоюз надає стипендії українським студентам, допомагає Острозькій академії, здійснює інші благодійні акції.
Про професійний і громадсько-братський рівень УНСоюзу добре свідчить та обставина‚ що коли багато фінансових установ у США занепали після обвалу фондового ринку 2008 року, УНСоюз у цих дуже конкурентних, динамічних та постійно змінних умовах надійно захистив своїх членів і запевнив їхнє стабільне майбутнє.
УНСоюз безперервно розвивається‚ щоб і надалі відповідати сучасним вимогам, щоб наші діти та діти наших дітей знали й усвідомлювали історичну вартість цієї організації, котра була така важлива в побудові українсько-американської громади. „УНСоюз і громада – друзі на все життя“ – це гасло залишається дороговказом УНСоюзу.
by UNA | Jul 27, 2018 | Community event
Працівники Головної Канцелярії УНСоюзу (зліва): Мирон Колінський, Марійка Дрич, Ніна Більчук та Головний Операційний Директор/Головний Секретар Юрій Симчик. (Фото: Левко Хмельковський)
КЕРГОНКСОН‚ Ню-Йорк. – Липнева Союзівка знову зачарувала численних гостей буянням квітів‚ мальовничими краєвидами‚ гостинністю господарів. Найбільше у США свято пісні і танцю – щорічний Фестиваль Української культури 13-15 липня уже 12-ий раз скликав сотні гостей до цієї оселі Центру української спадщини. Фестиваль провела Українська Народна Фундація (УНФ) з участю Українського Народного Союзу. Серед гостей цього літа відчутно переважали представники так званої „четвертої хвилі“‚ які не лише освоїлися у новій для них країні‚ а й полюбили Союзівку‚ яка багатьом нагадувала Карпати.
Фестиваль тривав три дні і кожен мав у програмі багато цікавих подій. У вечірньому концерті 13 липня виступили гості з України. Провадив народний артист України Петро Мага – відомий український артист‚ автор пісень для відомих співаків Ірини Білик, Таїсії Повалій, Павла Зіброва. П. Мага має дар дружнього і веселого спілкування з залою‚ тож він безперервно звеселяв публіку жартами.
З Києва приїхала Анастасія Приходько – українська естрадна співачка. Вона була активною учасницею Евромайдану, відмовилася від усіх нагород, які були їй вручені в Росії. А. Приходько гостро засуджує всіх українських співаків, які в час війни на Донбасі гастролюють Росією та виступають на урочистих концертах. Свою позицію артистка пояснює, що в такий непростий час українці „не мають бити поклони в Кремлі“.
Виступив також український письменник, актор театру і кіна, телеведучий, засновник мистецької плятформи „Український культурний фронт“ Орест Лютий, насправді Антін Мухарський, який виступає у образі професора антропології Ореста Лютого. За цей проєкт він оголошений у розшук Генеральною прокуратурою Росії.
Відбувся благодійний бенкет „Ретро Львів“, учасники якого робили пожертви на розвиток Союзівки і взяли участь у льотерії (жеребкування наступного дня 14 липня провели Скарбник УНФ Рома Лісович і ведучі суботнього концерту П. Мага і Мар’янка Гаврилюк), а потім була забава до пізньої ночі під музику гурту „Браття з Прикарпаття“.
Головною подією суботи 14 липня стали два великі концерти у літньому амфітеатрі. На відкриття свята Українські Американські Ветерани з штатів Ню-Йорк‚ Пенсильванія‚ Конектикат і Ню-Джерзі винесли на сцену прапори США та України‚ а брати Андрій‚ Ярко та Юрій Добрянські заспівали гимни обох держав. Свято відкрив вітальним словом Президент УНФ д-р Василь Шеремета.
На жаль, у програму довелося внести деякі зміни, тому що на свято з поважних причин не приїхали з Києва народний артист України співак Олександер Пономарьов і популярна співачка Ірина Федишин. Організатори фестивалю видали нову програму із змінами, а також поширили лист, у якому висловили свій жаль з приводу цих змін і пообіцяли провести виступи артистів на наступних концертах.
А. Добрянський був ведучим денного концерту. Академія українського танцю ім. Роми Прийми-Богачевської, у якій працюють з молоддю хореографи Лариса і Орландо Паґани, директор Анна Лонкевич-Богачевська, почала концертну програму традиційним танцем „Привіт“. У денному концерті академія показала танці „Голубка“ і „Сусіди“, а у вечірньому – танці „Мельодія“, „Сонячне коло“ та інші.
У концертах брав участь дівочий дует „Мальви“ – Уляна і Калина Лещуки, які співали під гру бандури, а також і без бандурного супроводу.
Усі дні фестивалю діяв ярмарок, який пропонував гостям великий вибір національного одягу, прикрас, музичних записів. Гості відпочивали у басейні, відвідували українську крамницю у Головному будинку, а молодь вирушила на прогулянку у довколишні ліси.
Українські майстрині запрошували гостей в „Українське село“ біля Головного будинку, де їх навчали писанкарства, вишивання, інших ремесел. Координатором була Галина Шепко.
Головний Операційний Директор/Головний Секретар Юрій Симчик та працівники Головної Kанцелярії УНСоюзу і спеціялісти з забезпечення Мирон Колінський, Ніна Більчук, Марійка Дрич, Головна радна Оксана Станько скористалися нагодою, щоб розповісти людям про послуги УНСоюзу, запропонувати спеціяльну видану брошуру з цієї теми, а також свіжі числа обох газет УНСоюзу.
Реґіональна управителька Міжнародних авіоліній України Анна Широлапова запрошували літати саме українськими літаками.
Гостям були запропоновані у затишному шатрі страви української кухні та київське пиво „Оболонь“, танці на відкритому майданчику „Веселки“ під музику гурту „Браття з Прикарпаття“. Саме тут і з участю цих музик почалися змагання з швидкісного споживання вареників, якими за традицією провадив відомий продюсер Алекс Ґутмахер. Вареники приготував і обслугу забезпечив ресторан „Веселка“ з Ню-Йорку.
На заклик А. Ґутмахера на змагання вийшли з числа присутніх 10 добровольців. Зібралося багато вболівальників, які заохочували змагунів до їжі. Переможцем став Павло Шийка з міста Копичинці Тернопільської області. А. Ґутмахер вручив йому спортовий трофей, а Р. Лісович – грошовий дарунок. Сертифікати на відвідання ресторану „Веселка“ вручили змагунам, які ненабагато відстали від переможця. На конкурсі Христина Ві заспівала пісню про козака, який над усе любив пироги, виконала інші пісні.
А. Ґутмахер представив учасника війни на сході України капітана Миколу Левкуна, який від початку бойових дій командував групою спеціяльного призначення і мав понад 10 відряджень у військову зону. Під час одного із завдань 2017 року поблизу Торецька вибухнула протипіхотна міна і він втратив обидві ноги. У військово-медичному клінічному центрі в Харкові він переніс дев’ять операцій. Указом Президента України М. Левкуна було нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Тепер він чекає на протезування в Ню-Йорку.
Суботній вечірній концерт почала М. Гаврилюк, яка представила ведучого – народного артиста України П. Магу. Він прочитав своє віршоване вітання фестивалю „Єднаймося, друзі, в красиву родину“, яке буде вміщене у наступному числі „Свободи“.
Д-р В. Шеремета і Р. Лісович сердечно привітали гостей свята. На сцену вийшов хор „Думка“ під керівництвом Василя Гречинського з участю концертмайстра Лариси Гутникевич. Першою піснею була „Краю мій, моя ти Україно“, у якій солістом був Андрій Ґавданович. До хору приєднався скрипаль-віртуоз Василь Попадюк, що надало виступові особливого забарвлення. Потім В. Попадюк мав свій виступ і чарував публіку майстерністю гри.
Співали також дует „Мальви“, Х. Ві, але вечірній концерт перервала бурхлива злива, було оголошено перерву, а потім продовжено концерт у закритому приміщенні „Веселки“, де виступили П. Мага, А. Приходько, Орест Лютий. І знову була забава, до якої грали „Браття з Прикарпаття“.
Останнього дня відбувся перегляд документальних фільмів „Recovery Room“ та „When We Starve“. Фільм Адріяни Лугової „Recovery Room“ розповідає про благодійну місію канадських медиків на сході України у 2015 році. Другий фільм присвячений 85-річчю Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні.
Спонзорували Фестиваль Української Культури Федеральна Кредитова Кооператива „Самопоміч“ Ню-Йорк, Федеральна кредитова спілка СУМА, Український Народний Союз.
Гості залишали Союзівку у піднесеному настрої від трьох справді святкових днів. Багато з них обіцяли повернутися на фестиваль наступного року‚ взяти участь у молодіжних таборах‚ у вересневій зустрічі колишніх студентів гімназій та мешканців повоєнних таборів („DP“).
by UNA | Jul 27, 2018 | Community event
ПАРСИПАНІ‚ Ню-Джерзі. – У Головній Канцелярії Українського Народного Союзу 11 червня відбулась презентація д-ра Петрусі Ґ. Котляр на тему „Здорове харчування як запорука здорового довголіття“.
Доповідачка вела мову про етнопродукти‚ сезонну дієту‚ харчові тенденції‚ альтернативи хемічній фармацевтиці.
Д-р П. Котляр‚ хіропрактик і фахівець альтернативних засобів лікування‚ провела вже ряд семінарів‚ організованих УНСоюзом як додаткові послуги для членів та громади.
