13-та Конвенція УНСоюзу. Бафало, Ню-Йорк, 7-10 вересня 1914 року.
Уривок зі статті ,, УНСоюз вчора, сьогодні і завтра” з Альманаху Українського Народного Союзу за 1984 рік.
В Україні не було організацій типу братських союзів в Америці. Тому ми знали про існування Українського Народного Союзу, але мали дуже слабке уявлення про нього. Пригадаймо, що коли нахлинула до Америки хвиля українських іміґрантів після Другої світової війни, то довгий час нові українські мешканці нюйоркського „давнтавну“ вважали, що таким самим є ціле місто Ню-Иорк. І скільки років треба було, щоб українські поселенці в Америці усвідомили, що Ню-Йорк не є цілою Америкою, та скільки років треба було, щоб взагалі пізнати Америку як країну не тільки різнорідну своєю географією і виглядом окремих стейтів, але і як країну контрастів, у яких трудно визнаватися.
Теодосій Талпаш – перший предсідник УНСоюзу.
І тому нам, українським людям у „старому краю“, навіть трохи смішно було чути, що Український Народний Союз наші земляки в Америці називають „Батьком Союзом“. Ми не орієнтувалися і не знали, що від часу заснування Союзу 90 років тому насправді аж до вибуху Другої світової війни у 1939 році був УНСоюз для американсько-української громади „батьком“.
На цю почесну назву справедливо заслужив собі, опікуючись громадою буквально в усіх ділянках її життя. (…)
УНСоюз займався обороною молодої української держави на рідних землях. УНСоюз дав ініціятиву до створення Української Народної Ради, яка перетворилася у „Федерацію українців у З’єдинених Державах“. (…) УНСоюз ніколи не втрачав з очей України і тому його пожертви йшли на Рідну Школу в Західній Україні і на Фонд голодуючих, на Фонд Визволення України, на Фонд Січових Стрільців, — на всі ті установи й організації в Україні, які потребували матеріяльної допомоги. (…)
о. Іван Констанкевич – перший головний секретар УНСоюзу.
Коли трагічний для України кінець Другої світової війни викинув на північно-американський континент кругло 100 тис. нових іміґрантів, діяпазон діяльности УНСоюзу мусів природно звузитися. Заснування цілої широкої мережі окремих організацій з усіх ділянок життя громади перебрало від УНСоюзу різні його попередні журби. Але не цілком. Візьмім, наприклад, науковий сектор.
Наукове Товариство ім. Шевченка, Українська Вільна Академія Наук і Шкільна Рада УККА – це дуже неповний список існуючих в Америці клітин наукового світу. Постав Український Науковий Інститут при Гарвардському Університеті, існує окреме Історичне Товариство, існують різні видавництва, організації й установи. Але саме УНСоюз видав своїм трудом і фінансами двотомову англомовну Енциклопедію Українознавства й вичерпний однотомовий англомовний твір „Історія України-Руси“ Михайла Грушевського.
Івна Ґлова – перший головний касир УНСоюзу.
Немає другої установи ані організації в „американській Україні“, яка рівнялася б числом свого членства, своєю повагою, своїм авторитетом і своїми заслугами у минулому з Українським Народним Союзом. У великій мірі спричиняється до цього факт, що УНСоюз видає „Свободу“ й англомовний „Український Тижневик“. „Свобода“ була і є провідним керівним українським часописом у всьому українському вільному світі.